Миколаївська вірменська церква та дзвіниця в Кам'янці-Подільському
Микола́ївська вірме́нська це́рква та дзвіни́ця в Ка́м’янці-Поді́льському — архітектурний комплекс: втрачений об’єкт архітектурної спадщини та пам’ятка архітектури національного значення, Хмельницька область, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Міститься у південно-східній частині історичного центру міста на плато скелястого півострова, оточеного каньйоном р. Смотрича. Займає квартал поблизу Вірменського ринку на вулиці Вірменській. До складу комплексу, оточеного муром, входять руїновані залишки Миколаївської церкви, дзвіниця, склади й житлові будинки. Дзвіниця є архітектурною домінантою міста.
Історична довідка
Вірменську церкву Святого Миколая (Святого Ніґола) заснував 1398 вірменин Синан, син Хутлубея. Вважають, що первісно вона могла бути дерев’яною. 1495 збудовано мурований храм — прямокутний у плані, однонавовий. Його неодноразово перебудовували, перетворивши у 16 ст. на купольну залу. 1602 територію оточено муром з брамою. У 1602, 1616, 1621 сталися пожежі, 1614 — землетрус, які пошкодили церкву, що на той час мала численні різночасові прибудови. 1666 церква з Вірменської апостольської церкви перейшла у лоно Вірменської католицької церкви. Після захоплення м. Кам’янця-Подільського Османською імперією 1672 церкву перетворено на мечеть. Після повернення міста Речі Посполитій 1699 споруда лежала в руїнах. Її відбудовано 1756–1767 як вірменський уніатський (див. Уніатство) костел Святого Миколая за проєктом Я. де Вітте (на підмурках старої церкви). Цей костел був однонавовою купольною залою з апсидою і галереями з трьох боків. Гранчаста баня параболічних обрисів зі світловим ліхтарем стояла на світловому восьмерику підбанника. Фасади акцентовано масивними трикутними фронтонами, головний західний — ще й триарковою аркадою зі спареними колонами римо-доричного ордера.
За наказом радянської влади споруду висаджено в повітря в середині 1930-х. Від неї залишилися підвали та аркада західної галереї. 1972–1973 проведено археологічні дослідження цих залишків і розроблено проєкт консервації їх, реалізований частково. 2005 на території зруйнованого храму встановлено вірменський пам’ятний кам’яний хрест-хачкар. Муровану з місцевого каменю-вапняка дзвіницю побудували не пізніше 1565 (точну дату не з’ясовано) члени вірменського юнацького церковного братства. З 1633 в першому ярусі містилася церква Святого Степаноса. Тоді ж її інтер’єр (стіни і склепіння) прикрашено монументальним живописом. У 1974–1982 на дзвіниці виконано реставраційні роботи, в інтер’єрі розчищено й закріплено фресковий живопис [архітектор А. Тюпич (1940 р. н.; тепер Україна), художник-реставратор А. Марампольський (1929–1999; Україна)].
Характеристика
Дзвіниця п’ятиярусна, загальною висотою 38 м, квадратна у плані (11×11 м), з мурованими стінами заввишки 22,7 м. Приміщення церкви у першому ярусі перекрито кам’яним склепінням, решта між’ярусних перекриттів — пласкі по дерев’яних балках. Двері першого ярусу мають білокам’яний ренесансний (див. Ренесанс) портал. Вікно апсиди першого ярусу має стрілчасту перемичку й білокам’яний наличник, профілювання якого характерне для вірменської архітектури. Вхід на другий ярус влаштовано по зовнішніх дерев’яних і внутрішньостінних кам’яних сходах. Сполучення з іншими ярусами — дерев’яними драбинами в інтер’єрі.
Дзвіниця мала оборонне призначення, оскільки у третьому і п’ятому ярусах на чотири боки виходять вогнепальні бійниці з відкосами, що розширюються назовні і всередину. У кожній з наріжних башточок влаштовано по три бійниці ключоподібої форми. Четвертий ярус має великі арки для дзвонів. Фасади розчленовано поярусно білокам’яними карнизами. Стіни потиньковано (крім білокам’яного декору). Дах восьмигранний наметовий, з ліхтарем, маківкою і шпилем. Навколо нього — наріжні башточки, увінчані двоярусними банями.
В інтер’єрі церкви на стінах, склепінні, консі апсиди та у віконних відкосах збережено фресковий живопис 17–18 ст.
Значення
Церковний комплекс із дзвіницею та прилеглими спорудами протягом багатьох сторіч був центром суспільного життя вірменської громади не тільки м. Кам’янця-Подільського, а й усього Поділля. Знищення радянською владою Миколаївської церкви збіднило архітектурну спадщину України і спотворило картину співжиття різних етноконфесійних спільнот на теренах України.
Література
- Пламеницька О. Башта-дзвіниця вірменської Миколаївської церкви // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання Київ : Техніка, 2000. С. 254.
- Пламеницька О. Християнські святині Кам’янця на Поділлі. Київ : Техніка, 2001. 302 с.
- Вечерський В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 383–384.
- Кам’янець крізь віки. Фотоальбом. Кам’янець-Подільський : ПП «Медобори-2006», 2012. 128 с.
|
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Миколаївська вірменська церква та дзвіниця в Кам'янці-Подільському // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Миколаївська вірменська церква та дзвіниця в Кам'янці-Подільському (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
